От, наприклад, випустила нєкая група Rammstein кліп на пісню «Pussy». Так, бачила я той кліп. Так, нічим не приховане порно. Мені, новітніми виразами користуючись, від того порно не «помокріло». Дойчє музиканти, звичайно, кул. Але як мущіни мені не до смаку.
Хочу підкреслити, кліп я подивилася один раз по ют’юбу. Склала для себе враження. Не на Rammstein, а на кліп.
І забула про Pussy.
І не згадувала би мабуть ніколи, якби не доблесні блогери, які стоять на стражі мого обліко моралє. Вони із завзятістю нагадали, що Pussy – виклик культурі та духовності, що підлітки та старі імпотенти можуть отримати непередбачувані зміни у психіці. І взагалі! Це треба заборонити, бо інакше на суспільство чекає повний пісєц!
Я відчула якийсь когнітивний дісонанс. Ситуація була вкрай парадоксальна.
І справді. Аналогія просилася сама собою.
Уявіть собі. Закритий коледж для хлопчиків. До пюпітру головної зали виходить ректор коледжу і робить промову:
- Шановні учні! Ні в якому разі не ходіть в публічний будинок на вулиці Роз сусіднього селища. Я там був! Це якийсь жах! Жодна робітниця закладу не володіє латинською та грецькою мовами! Не вміє вести світську бесіду і навіть не знає весь склад верхньої палати парламенту! І при цьому дере за свої послуги від 10 до 20 фунтів за ніч!
Результатом такої промови буде те, що навіть новачки, які не мали уявлення про заклад на вулиці Роз, і взагалі про подібний заклад, почнуть дуже цікавитися, що ж так наполегливо забороняє офіційне джерело інформації. І до кінця семестру більшість учнів коледжу хоча б заради задоволення цікавості нанесуть візит будинку під червоним ліхтариком.
Я так твердо вважаю, що заради того, щоб не викликати зайву шумиху навколо негарної теми, не варто із серйозною пикою робити патетичні промови.
Десь так.